Казка про українських біженців у Польщі

Галина Сторожук одна з 800 тисяч українських громадян, яким у 2015 році офіційно було дозволено працювати у Польщі. Тоді вона отримала свій двадцятий дозвіл на роботу. "Коли-небудь у моєму житті я хочу мати можливість довший час жити у Польщі - без цих переїздів туди-сюди", - скаржиться 67-річна прибиральниця та доглядальниця за літніми людьми. Упродовж 15 років вона мігрує між Варшавою та Тернополем. Віза з дозволом на роботу зазвичай видається з терміном дії від трьох до шести місяців. Галина щоразу намагається якнайшвидше повернутися до Польщі, аби не втратити своїх роботодавців. Крім того, українка підтримує фінансово ще й свого онука, який вже протягом кількох місяців навчається у Варшаві. "В Україні у нього немає шансів отримати достойну роботу чи зарплату. Там лише багаті можуть собі дозволити жити нормально", - розповідає вона про свою батьківщину.

За даними Матея Дужчика, керівника Центру досліджень питань міграції при університеті Варшави, наприкінці 2015 року у Польщі перебували близько мільйона українців. Вони, як і Галина, працюють на різних роботах - допомагають по господарству, у сфері будівництва або сільському господарстві. Оскільки більшість з них працюють на сезонних роботах, кількість українців в Польщі варіюється в різні місяці. У 2015 році загалом 924 600 українців та українок отримали польські візи, з них половина - з правом в'їзду лише у Польщу, а інша половина - у всі країни Шенгену.

Шидло: "Мільйон українських біженців"

Утім, трохи пізніше цю цифру інтерпретували зовсім інакше, аби перетворити її у політичний аргумент. Інформація про те, що понад 900 тисяч українців отримали візу з правом на роботу, у лютому 2016 року лягла в основу висловлювань польської прем'єр-міністерки Беати Шидло, яка стверджувала що її країна прийняла "мільйон українських біженців". Однак, згідно з офіційними даними, з початку конфлікту в Україні лише четверо (!) з 5328 шукачів притулку отримали статус біженця. Усі інші - економічні мігранти, пояснив посол України у Польщі Андрій Дещиця.

На думку речника польського уряду Рафала Боченека, розмови про "українських біженців" цілком виправдані. "З правової точки зору, це не біженці, але фактично вони ними є, оскільки значна частина тікає від війни у Польщу", - зазначив він у розмові з DW. За його словами, статус біженця намагаються отримати лише одиниці тільки тому, що більшість вважає дуже складною процедуру надання притулку, а не тому, що не відчуває загрози від війни.

Питання біженців стає політичним

Однак, за даними Мірослава Чеха з "Союзу українців у Польщі", дуже мало українців їдуть у сусідню країну з конфліктного регіону. Близько 70 відсотків українців, які проживають у Польщі, походять з західних областей України. Зважаючи на це, їх не можна називати біженцями. На думку Чеха, термін "українські біженці" використовується у риториці уряду швидше задля того, щоб "у питанні біженців позиціонувати себе проти європейської солідарності". Чех вважає, що Варшава намагається уникнути виконання зобов’язання щодо прийому біженців з Близького Сходу, показавши що нібито й без того багато людей отримали притулок у країні.

Роберт Тишкевич з опозиційної Громадянської платформи переконаний, що висловлювання на кшталт "мільйона українських біженців" є спробою інструменталізації українських проблем. На його думку, прем'єр-міністерка намагалася привернути увагу міжнародної спільноти до конфлікту в Україні, але "Польщі не варто шокувати цифрами, аби підтвердити небезпеку зі Сходу", - стверджує він.

Нові переговори щодо механізму розподілу

Водночас "українських біженців" не можна називати "вигаданим алібі" для уряду, наголосив речник польського уряду Рафал Боченек. Навпаки: націонал-консервативний уряд, який почав діяти з листопада минулого року, намагається виконати взяті на себе обов’язки попереднього ліберал-консервативного уряду, згідно з якими Польща до кінця 2017 року має прийняти рівно 7082 біженця, які нині перебувають в Італії, Греції або Лівані.

Але запропонований німецькою канцлеркою Анґелою Меркель "постійний механізм розподілу" речник польського уряду називає невдалою ідеєю та закликає провести нові перемовини з цього приводу. У даному контексті він вказує на єдині погляди країни Вишеградської четвірки, тобто Польщі, Чехії, Словаччини та Угорщини стосовно цього питання.