Кабул: жодних гарантій безпеки

Про напад ми почули тоді, коли цілком поринули в роботу: слухали розповіді людей і читали рішення про депортацію шукачів притулку з Німеччини. Афганці Амір, Нурі, Муйтаба та Іса розповідали нам про свої страхи щодо життя в Кабулі. У столиці Афганістану ми сиділи разом з висланими з ФРН шукачами притулку, коли до нас дійшла звістка про напад на шведську доброчинну організацію Operation Mercy. Це глибоко вразило та шокувало нас. Будь-який напад - жахливий. І байдуже, де це - в Кабулі, Парижі, Брюсселі, Ніцці чи Берліні.

Деталі цього нападу були невідомі. Зателефонували до знайомих в Кабулі, аби щось дізнатися. Відстежували в соціальних мережах, що про це повідомляють афганські колеги.

Наші родини ми заспокоїли, повідомивши їм, що з нами все гаразд. Телефонували друзі та колеги, надсилали повідомлення СМС-ками чи через Whatsapp. Депортовані з ФРН молоді чоловіки досить добре знають німецьку, щоб розуміти, про що ми говорили з близькими та друзями, що лишилися на батьківщини. Муйтаба та Іса висловили нам своє співчуття. Порозмовляли з шеф-редакторкою DW та координатором з питань безпеки та обміркували свої подальші дії.

Ціллю нападу були іноземці

Ситуація стала зрозумілішою. Мішенню нападу увечері в суботу, 20 травня, були іноземці. Атаку було скоєно на житловий комплекс доброчинної організації. Вбито афганського охоронця та громадянку Німеччини. Громадянку Фінляндії, що також була співробітницею організації Operation Mercy, викрадено.

Це - вже не перший цілеспрямований напад на іноземців у Кабулі. Утім, більшість жертв нападів - мирні афганці. З початку року в Кабулі сталося щонайменше сім серйозних атак, унаслідок чого загинули та отримали поранення як мінімум кілька сотень людей. Відповідальність за ці напади брав на себе рух "Талібан" або терористичне угруповання "Ісламська держава".

Попри це впродовж кількох днів до нападу в Кабулі було тихо. Коли ми кілька днів тому прибули до столиці Афганістану, що скидається на фортецю завдяки барикадам, покликаним захищати від дії вибухової хвилі, та рядам колючого дроту, місто видавалося мирним. У ясному блакитному небі світило сонце. Люди, з якими ми розмовляли, зустріли нас відкрито та дружньо. Проте, якою оманливою була ця тиша, довів не лише цей нещодавній напад.

У Кабулі немає жодних гарантій безпеки. Те місце, що ще сьогодні вважається безпечним, вже завтра може стати місцем нападу. Ще до нашого відльоту до Кабула ми вирішили дотримуватись власних правил безпеки. Наш роботодавець має свої чіткі правила роботи журналістів у кризових регіонах. Саме цих правил ми й дотримувались, а ще дослухались до внутрішнього голосу. Оце, власне, і все, що можна зробити.

Тероризм та насильство - частина буденного життя

Ми розпитали всіх наших співрозмовників про те, що вони думають про намір США та їхніх союзників по НАТО знову відправити більше військових до Афганістану. "Що це принесе, якщо нічого не змінюється?", - казав один зі співбесідників. "Головне для нас, афганців, мати єдність, та щоб наш уряд нарешті почав керувати, а не сваритися", - додавав інший співрозмовник.

Можна було почути й таке: "Який сенс відряджати більше солдатів-іноземців, якщо їм не дозволяється вести бойові дії? Слід роззброїти багато загонів самопроголошених формувань і підтримувати власні сили безпеки". Нерідко лунали й такі думки: "НАТО довело свою неспроможність. Сюди слід направити сили ООН. Від міжнародної спільноти ми прагнемо безпеки, а вже потім освіти".

Та хай якими різноманітними не були б відповіді, жоден з опитаних мешканців Кабула не почувається в безпеці в цьому місті. Однак всі живуть з таким ризиком, адже життя триває. Нерідко ми чули такі настрої: "Коли ми вранці йдемо з дому, не знаємо, чи повернемось туди ввечері живими, та не жити ми теж не можемо".

Тож ми - гості-іноземці в цьому місті - після нещодавнього нападу перебуваємо не в більшій небезпеці, ніж до цієї кривавої атаки. Тероризм і насильство - частина буденного життя афганської столиці. На додачу є ще й організована злочинність. Тут викрадення вже стали прибутковим бізнесом.

Наше завдання як журналісток - повідомляти про щоденне життя в столиці Афганістану. У Кабулі ми вже побували не раз. Афганістан - країна у війні. Міжнародна військова операція, що триває вже 16-тий рік, принесла цій державі прогрес та відкритість, але не мир та безпеку.