З якими труднощами стикнулася Німеччина, закриваючи АЕС

"Я особисто ще це не бачила, але вже стає зрозуміло, чому все так дорого", - говорить федеральна міністерка з питань охорони довкілля Німеччини Барбара Гендрікс. Вона стоїть перед атомною електростанцією (АЕС) у Любміні біля Грайфсвальда, земля Мекленбург-Передня Померанія. Цю АЕС остаточно вивели з експлуатації у 1995 році. Станція була велетенська: планувалося вісім енергоблоків з реакторами радянського типу, п'ять з них було введено в експлуатацію - виробляли вони 11 відсотків від споживаної у НДР електроенергії. Вони всі були розташовані у єдиній споруді довжиною кілометр.

Нині це все демонтують - завдання зовсім не просте. З колишніх енергоблоків кожен навіть найдрібніший уламок мають перевірити на радіоактивність. Експерти тут за роки роботи розвинули спеціальну процедуру дезактивації - вони, зокрема, знезаражують окремі елементи з бетону чи сталі, застосовуючи, приміром, ортофосфатну кислоту. "Це точно колись може стати популярною статтею німецького експорту, - переконана міністерка. - Не побудова атомних електростанцій, як раніше, а кваліфікований демонтаж".

Робітники повідомляють про великі проблеми

Відповідальним за знезараження є державне підприємство Energiewerke Nord, утворене на базі колишнього оператора східнонімецької АЕС. На ньому колись працювали 15 тисяч людей, зараз же лише майже тисяча фахівців зайнята у демонтажі тут, а також на другій АЕС колишньої НДР у Райнсберзі. Ціна робіт: трохи більше чотирьох мільярдів євро коштів платників податків. Саме це Барбара Гендрікс і має на увазі, говорячи про дорожнечу.

Радіоактивно забруднені матеріали пресують, спеціальним чином пакують та відправляють на сховище радіоактивних відходів компанії. "Забруднені лише два відсотки загальної маси будівельних конструкцій АЕС, ще 23 відсотки підлягають перевірці, а три чверті не викликають побоювань", - роз'яснює експерт-атомник міністерства довкілля ФРН Бернгард Массінґ.

Утім, перевіряється все. Під час відвідання колишньої електростанції деякі з працівників на умовах анонімності розповідають, що знезараження корпусів п'яти ядерних реакторів ще попереду. І воно пов'язане з серйозними проблемами. Можливо, для цього знадобиться побудувати спеціальне укриття. Зокрема і через ці проблеми вартість у чотири мільярди євро - це лише обережні оцінки.

Куди дівати радіоактивне сміття?

Демонтаж, знезараження, захоронення: це будуть ключові слова, коли у майбутньому в Німеччині говоритимуть про атомну енергетику. Після аварії на АЕС у Фукусімі, Японія, у 2011 році Німеччина відмовилася від атомної енергетики. Дев'ять з 17 німецьких енергоблоків - усі на Заході країни - з того часу вже відключено від мережі, ще з вісьмома це відбудеться до 2022 року. А отже, ці 17 енергоблоків доведеться демонтувати так само, як це відбувається у Любміні. Але на відміну від Грайфсвальдської АЕС, за це платитимуть приватні оператори - якщо вистачить відкладених 39 мільярдів євро. І тоді постає питання: куди дівати сміття, коли все буде демонтовано? Десятиліттями у Німеччині точаться гострі суперечки довкола цього питання. Село Ґорлебен у Нижній Саксонії, яке обрали місцем захоронення, стало символом антиатомного руху.

Тепер же в усій Німеччині треба знайти ще одне відповідне місце, не тільки у Ґорлебені. Ясно одне: ядерне сміття заховають глибоко під землею, можливо, у соляних породах, можливо, у глинистих, а може і у граніті. В середині 2016 року експерти повинні оголосити результати попереднього відбору, тоді почнуть обговорювати перші можливі райони побудови могильника. "І тоді я стану найбільш непопулярним політиком країни, коли я муситиму сказати: можливо, могильник побудують у вас", - Барбара Гендрікс вже зараз лише умовно радіє з цієї майбутньої можливості. А з чого вона точно радіє, так це з того, що після відвідання старої АЕС під час літньої поїздки їй доведеться піднімати куди менш дискусійні теми: до прикладу, захист вовків чи екологія моря.