Зустріч Путіна та Ердогана: три камені спотикання

Президенти Росії та Туреччини Володимир Путін і Реджеп Таїп Ердоган проведуть особисто другі переговори менше ніж за два місяці. Остання їхня зустріч відбулась 10 березня у Москві, а вже 3 травня Путін чекає на приїзд Ердогана у Сочі. Сторони обговорюватимуть економічні відносини, йдеться в офіційному повідомленні про переговори.

Довгий час економічні зв'язки двох країн розвивались виключно позитивно, поки Туреччина не завдала, за висловлюванням Путіна, "удар у спину" Москві, збивши російський винищувач Су-24 над турецько-сирійським кордоном в листопаді 2015 року. Турецький лідер Ердоган після декількох місяців роздумів вибачився за інцидент, і російсько-турецькі відносини стали відновлюватися. Однак до рівня теплих та дружніх вони так і не повернулись. DW аналізує три головних перешкоди на шляху до колишньої дружби.

Росія: "Помідорами не відбудуться"

DW писала про те, що візит 10 березня не приніс турецькій стороні головного, на що вона розраховувала, - зняття ембарго на ввезення до Росії помідорів. "Помідорами вони не відбудуться", - казав після збиття літака російський президент. Але фактично Туреччина продовжує страждати саме через поставки цих овочів, які традиційно становлять важливу статтю експорту до Росії.

Частина продуктових санкцій вже знята - зокрема, дозволено імпорт до Росії цитрусових, капусти, гвоздики, кісточкових, цибулі. Але ембарго не зняте повністю: поставки огірків, яблук і груш, як і раніше, перебувають під забороною. За оцінками турецьких виробників, можливий обсяг поставок сільськогосподарської продукції в умовах санкцій становлять лише 15 відсотків від колишнього, досанкційного рівня.

Туреччина закрила ринок для російського зерна

Однак Анкара не стала пасивно терпіти російські санкції. Росія у відповідь втратила великий ринок збуту сільськогосподарської продукції після того, як Туреччина запровадила високі мита на її експортні сільгосппродукти - зерно, бобові та соняшникову олію. Ставки зросли від 9 до 130 відсотків. Тому фактично Туреччина стала недоступною для російських постачальників, хоча раніше була головним після Єгипту імпортером російського зерна і важливим ринком для олії.

Втрати серйозні, адже через турецькі мита Росія втратила до півтора мільярда доларів, йдеться в квітневому випуску "Моніторингу економічної ситуації в Росії", представленому ​​групою експертів-економістів.

Розбіжності через долю Асада

Якщо зняття взаємних торгових обмежень може бути порівняно простою справою, то досягнення домовленості про те, як врегулювати конфлікт в Сирії, - куди складніше. Туреччина і Росія беруть участь у військових діях на сирійській території, і у кожної країни свої інтереси і уявлення про те, як може виглядати післявоєнний устрій цієї країни.

І ключову роль в цих уявленнях грає доля сирійського президента Башара Асада. Влада Туреччини, як і на початку конфлікту, вважає, що Асад повинен піти якомога швидше і тим самим відкрити дорогу для внутрішньосирійського примирення. "У Сирії не може бути рішення, поки Асад зберігає владу", - заявив Ердоган днями в інтерв'ю агентству Reuters.

Росія заявляє, що за Асада не тримається. Сам Ердоган каже, що обговорював це питання з Путіним. А президент РФ заявив, що не є адвокатом Асада.

Однак фактично Росія підтримує сирійського президента при владі, допомагаючи йому боротися з супротивниками. Офіційно в Москві не бачать альтернативи своїм діям у Сирії. "Асад - легітимний керівник країни, армія якої воює з бойовиками, які контролюють більшу частину території республіки", - заявив днями прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков.

Росія займається, за його словами, підтримкою антитерористичної боротьби: "Тому ставити питання про те, щоб Росія припинила підтримувати Асада, а, отже, припинила підтримувати його зусилля у боротьбі з "Ісламською державою", досить абсурдно".

Війська Башара Асада з березня 2011 року воюють з десятками різних збройних угруповань, які складаються як з представників світської опозиції, так і з радикальних ісламських екстремістів. У збройний конфлікт тією чи іншою мірою втягнуті кілька держав, включаючи Іран, Туреччину, Росію, США.