Зразковий учень?

Український сценарій, розіграний довкола засудження Юлії Тимошенко та Юрія Луценка, на перший погляд нагадує події в Росії дев’ятирічної давнини. Тоді за економічні злочини до тюремного ув'язнення засудили критика президента Володимира Путіна - Михайла Ходорковського. Процес проти колишнього нафтового магната на Заході розцінюють як політично мотивований. Справу Тимошенко західні експерти часто називають прикладом того, як Україна за час президентства Януковича дедалі більше уподібнюється до Росії.

Зокрема, професор політології, експерт зі Східної Європи Кельнського університету Ґергард Симон на запитання про те, що в нинішній Україні нагадує йому Росію, відповів: "Намагання теперішньої керівної верхівки подбати про те, щоби владу більше не довелося віддавати". Тобто, в Україні нині помітні спроби, щоб подібно до Росії укріпити тут єдину "партію влади", яка домінувала б на всіх рівнях політичної системи, пояснює Симон. Інша паралель між Україною та Росією – це бажання Києва зробити опозицію "слабкою та контрольованою". "Така політика в Росії ведеться вже роками, і Україна теж перебуває нині на цьому шляху", - вважає кельнський експерт.

"Донецькі" на ключових посадах

Існують також інші паралелі. Після того, як колишній агент КДБ Путін у 2000-му році став президентом, він подбав про те, щоби провідні державні установи очолили колишні або ж чинні таємні агенти та вірні йому люди з рідного Санкт-Петербурга. Янукович робить те саме. На більшість ключових посад в Україні призначено людей з рідної Януковичу Донеччини. Половина членів українського уряду, в тому числі прем'єр-міністр, колись працювали в Донецьку.

У галузі законодавства українських можновладців також надихає приклад Росії. Кілька тижнів тому російська Дума посилила покарання за наклепи, за що досі пожинає критику міжнародних правозахисників. Схожий проект закону тепер з’явився і у Верховній Раді.

Схожі, та не дуже…

Однак, незважаючи на багато паралелей, між Росією та Україною все ще залишається більше відмінностей, аніж спільних рис, зауважує Андреас Умланд, німецький політолог в Києво-Могилянській академії. "Є спроби створити вертикаль влади, контролювати парламент, посилити президентську владу, залякати або ж усунути опозиційних політиків",- каже Умланд. Однак, на відміну від Росії, в Україні немає для такої системи сприятливих передумов.

"Немає достатньо великих грошей, нема широкої підтримки серед населення і немає однорідної політичної еліти та міцного апарату, який би стояв би за президентом – так, як це було в Росії",- зауважує експерт. Тому він переконаний, що "український напівавторитарний режим менш стабільний і не такий живучий", як російська модель.

Білоруські реалії для Києва

Також український журналіст Віталій Портніков вірить, що політична модель у нинішній Україні суттєво відрізняється від Росії. Там після розпаду Радянського Союзу встановилася "олігархічна модель" державної влади. "Різні групи олігархів та чиновників знаходять між собою спільну мову",- каже головний редактор київського опозиційного телеканалу TВi. Україна мала схожу систему, але президент Янукович змінив її, вважає Портніков. "Янукович ухвалює свої рішення один",- наголошує журналіст, який довгий час пропрацював у Москві. Путіну це не властиво.

Тому Портніков бачить паралелі радше між Україною та Білоруссю, президента якої Олександра Лукашенка називають "останнім диктатором Європи". Утім, оглядачі кажуть, що з Мінськом Київ також важко порівнювати, оскільки, на відміну від білоруської ситуації, в Україні все ще є сильна опозиція і антивладні протести не придушуються насильницькими методами.

Після парламентських виборів цієї осені Україна може ще більше скотися в бік російських чи білоруських реалій. Журналіст Віталій Портніков побоюється, що після них країна ще більше відійде від демократичного шляху, який країна обрала на виборах 2004 року в ході Помаранчевої революції. "Я вважаю, що матимуть місце масові виборчі фальсифікації", - прогнозує він.