"Звірячий" менеджмент

Те, що людина походить від мавпи, як свідчить теорія Дарвіна, деяких учених не дивує. "У людині 89,4 відсотка генетичних клітин мавпи", - стверджує голландський біолог Патрик ван Вен і автор книги "Допоможіть - мій шеф - мавпа".

Не дивує, що у підлеглих подекуди виникає відчуття, що вони працюють у зоопарку, а начальник нагадує їм горилу. Але от який зв'язок у людей з віслюками? На думку засновниці "школи віслюків" Ельке Віллемс, з цими тваринами у нас набагато більше спільного, ніж може видатися на перший погляд.

Тихіше їдеш - далі будеш

Перша така німецька школа з'явилася в Кельні. Спочатку її творець, психолог Ельке Віллемс, планувала проводити сімейну терапію. Проте з часом дійшла висновку, що менеджерам такі курси не менш корисні. Віслюки, які славляться своєю упертістю, навчать будь-кого терплячості. Так, прийшовши на терапію, "пацієнт" може дві години простояти поруч з твариною, тренуючи силу волі.

Людині, яка вперше опинилася на курсах, це може здатися доволі дивним. Самі учні зізнаються, що спочатку з'являється хвилювання від того, що віслюк нічого не робить. Відтак виникає бажання все кинути і піти. Але, як стверджує Ганна, учасниця семінару, повністю усвідомивши завдання, починаєш відчувати задоволення від того, що ніхто тебе не підганяє.

Віслюк як дзеркало

Ельке Віллемс в інтерв'ю радіо Deutschlandfunk пояснює, що віслюк допомагає побачити наші недоліки у спілкуванні з людьми, показує, як найбільш ефективно впливати на підлеглих. Або демонструє неспроможність як лідера. Таке "дзеркало" допомагає нам побачити наші плюси і мінуси як керівників.

На курси приходять не тільки менеджери і домогосподарки, але і просто люди, які люблять тварин. Один з них, Ерих Нойнман привів всю сім'ю і тепер пропагує спосіб життя тварин своїм рідним: "Віслюки щасливі. Їм не потрібні ні дорогий одяг, ні телевізор. Їжа, вода і свіже повітря - тільки все найнеобхідніше. Можна повчитися у тварин ".

Сучасним менеджерам важливо навчитися бути терплячими і уважними, вважають викладачі школи. Однак корисно ще й вміти маніпулювати. І це - головна відмінність кельнської школи від курсів для "білих комірців", заснованих на спілкуванні людини з твариною. Тут заборонено чинити фізичний вплив на вухатих "вчителів". Головне - увійти в довіру і змусити віслюка зрушити з місця, не застосовуючи зовнішнього впливу. Батіг і пряник не допоможуть.

ідхід мавпування

Водночас голландський біолог Патрік ван Вен побачив очевидну схожість у соціальній структурі компанії і родині мавп. 2009-го року в Гельзенкірхені був відкритий семінар Apemanagment ("Мавпячий менеджмент"). Його мета - спостереження за шимпанзе і порівняння їхньої поведінки з роботою колективу. Як і в будь-якій команді, тут є свій лідер, який формує ієрархічну систему.

Джанет, відвідувачка курсу, вважає, що і в менеджменті за відсутності грамотного співвідношення сил виникають конфлікти. На її думку, успіх підприємства залежить від двох факторів: чіткої структури та відкритості.

Учасники семінару, спостерігаючи за інстинктивною реакцією тварин, аналізують природну поведінку мавпи, зіставляючи з робочим середовищем в офісі. І цей процес навчання - нескінченний. Учителі зізнаються, що самі продовжують удосконалюватися разом з учнями. Справді, ні терплячості, ні уважності, ні самоіронії багато не буває. І чому б не запозичити цінні якості у віслюка або мавпи ...