Екс-глава МВС Німеччини: СБУ не має переслідувати фірми

У липні цього року Київ відвідав колишній міністр внутрішніх справ ФРН, чинний член комітету радників міжнародної правозахисної організації Human Rights Watch (HRW) та адвокат Ґергарт Баум (Gerhart Baum). У світі він найбільше відомий саме як правозахисник, що брав активну участь у діяльності Організації об'єднаних націй (ООН) у цій сфері. Під час візиту у Київ він мав низку зустрічей із українськими політиками, правозахисиками та громадськими активістами, а головними темами обговорень були громадський контроль у боротьбі із економічними злочинами та стан справ у сфері прав людини в Україні. Поспілкуватися із Баумом вдалося і кореспонденту DW.

DW: Під час вашого візиту до Києва порушувались теми громадського контролю у сфері боротьби із економічними злочинами. Про що саме йшлося?

Ґергарт Баум: Так, у нас був круглий стіл, присвячений питанню того, як сильно служби шкодять приватним фірмам, коли вони не дотримуються правил та законів. Зараз в Україні багато зусиль присвячується боротьбі із корупцією, і мене запитували щодо того, як це відбувається у Європі. Ми, передусім, маємо чіткий розподіл між таємними службами та правоохоронними органами. Тут, в Україні, таємній службі (СБУ, - Ред.) постійно закидають підозри у корупції. Але у нашому розумінні права, у розумінні європейських демократій, секретна служба - це розвідувальна установа, яка має лише завдання збору інформації в інтересах державної безпеки. Але не боротьби проти хабарів чи інших кримінальних злочинів, і, передусім, не має жодних виконавчих повноважень - не має права проводити обшуки, затримувати людей чи вилучати майно. Це був дуже важливий аспект. Власне, найважливіший. І я підтримав позицію українських співрозмовників щодо необхідності забрати ці повноваження у таємних служб.

Хто має розслідувати економічні злочини?

Це звичайні злочини. І вони належать до компетенції поліції, і нікого іншого. Поліція контролюється судами. Не може бути так, що розвідувальна служба, яка у першу чергу має опікуватися безпекою держави, бореться із окремими кримінальними злочинами: пограбуваннями, крадіжками, або, як у нашому випадку, хабарями. Це порушення принципу розподілу влади. У нас (у Німеччині - Ред.)розвідувальна служба має великі повноваження, але перед тим, як діяти, вона має передати справу поліції, яка перебуває під наглядом прокурорів та суддів. У нас немає змішування (функцій, - Ред.) державної розвідувальної служби та поліції. А тут (в Україні - Ред.) це відбувається - йдеться про цілу низку повноважень. Це призводить до непевності серед бізнесу, інвесторів. Вони не мають впевненості, що вони не стануть жертвами цього перевищення повноважень, тобто жертвами корупції.

Але чи не може корупція бути питанням державної безпеки? Особливо, коли йдеться про топ-політиків і чиновників та хабарі з-за кордону.

Коли державна служба безпеки тут, в Україні, переслідує українську фірму, це взагалі немає нічого спільного із державною безпекою. Фармацевтичне підприємство, чи газовий постачальник, чи що б ця фірма не виробляла - коли це стає предметом діяльності таємних служб, у нашому розумінні права це не відповідає стандартам демократичної держави.

Тобто, перш за все, необхідно забрати сферу економічних злочинів з компетенції СБУ?

Це стосується і податкового відомства. Жодне податкове відомство у Німеччині чи у інших європейських країнах не може щось робити без співробітництва із поліцією. Поліція проводить обшук приміщення фірми під час розслідувань за підозрою у несплаті податків. І лише після того, як це дозволив суддя.

Тобто податкові відомства займаються аналітичною роботою?

Вони розслідують ухиляння від сплати податків. Якщо вони натрапляють на слід подібного злочину, вони мають повідомити про це поліцію та суд. Лише після цього можливо проведення обшуку. Вони не можуть робити це самостійно.

Ви також зустрічалися із українськими правозахисниками. Про що ви говорили?

Ми зустрічалися із представниками Human Rights Watch і говорили з ними щодо порушень прав людини передусім на Сході України, але також й на решті територій країни. Так само я зустрічався із керівницею Інституту прав людини, колишньою омбудсменкою (Валерією Лутковською - Ред.). З того, що я почув, у порівнянні із Росією, де я також часто буваю, ситуація у сфері прав людини тут непорівняно краща. Базові політичні права тут гарантуються, навіть за умови, що доступ до телебачення тут не є чимось безсумнівним для тих, хто належить до опозиції. Але і їм гарантовані базові свободи: свобода зібрань, свобода вираження думки, тут відсутні політичні в'язні. З того, що я знаю, з часів Майдану країна у цьому плані розвивається дуже позитивно.

Які ще проблеми із дотриманням прав людини в Україні ви бачите?

Один із пунктів, який ми критикуємо, це напади на національні меншини, зокрема на ромів. Також варта згадки ситуація із так званими соціальними правами людини. Ми почули від HRW про те, що відбувається біля лінії зіткнення на Донбасі. Люди, особливо літні, там дуже страждають. Соціальна ситуація там загалом погана, але особливо важко літнім людям, що мешкають у цих областях. Забезпечення соціальних та культурних прав людини, на жаль, не у всіх регіонах є гарантованим. Люди страждають від військових дій, і їм має надаватися допомога. Зараз це відбувається завдяки неурядовим організаціям, передусім.