Масмедіа

Маршрут представниці ОБСЄ з питань свободи преси Дуні Міятович проліг через Київ, Харків, Одесу, Донецьк та Миколаїв. Відвідала вона також Крим. Всюди Міятович зустрічалась з журналістами. В офіційному повідомленні про свій візит представниця ОБСЄ наголосила на зростанні випадків тиску та нападів на представників преси на сході і півдні України. А у випадку з Кримом звернула увагу на проблеми з перереєстрацією, страх перед видворенням з регіону у разі нелояльної позиції до місцевої влади та небажання змінювати громадянство на російське, а також відмови у наданні доступу до публічної інформації.

DW: Пані Міятович, на які випадки нападів і тиску на українських журналістів варто, в першу чергу, звернути особливу увагу?

Дуня Міятович: Широкого розголосу потребують абсолютно всі випадки нападів чи перешкоджання діяльності журналістів, адже напади на журналістів – це, по суті, напади на демократію та зазіхання на ті принципи, на основі яких будується демократичне суспільство.

Як приклади я можу навести побиття редактора газети "Панорама" Євгена Положія у Сумах, а також Михайла Дугіна з "Полтавської думки-2000". Крім того, ідеться і про погрози знімальній групі Бі-Бі-Сі та Фредерікові Пекстону з VICE News, у яких було викрадено та пошкоджене знімальне обладнання. До того ж, варто згадати викрадення журналіста-фрілансера RT Ґрегема Філліпса, редактора сайту Gorlovka.ua Олександра Білінського та журналістів з проектів Hromadske TV та Lenta.ru, які зрештою, на щастя, знову опинилися на волі. До того ж, було здійснено мародерські погроми в офісах Gorlovka.ua та газети "Кримінальний експрес", в той час як в Одесі було підпалено авто, яке належало Першому міському телеканалу. У Донецьку та сама доля спіткала приватну автівку головного редактора сайту "Новости Донбасса" Олексія Мацуки.

Хто здійснює ці напади на журналістів, згідно з Вашою інформацією? Чи можна говорити про причетність сепаратистськи налаштованих протестувальників до цих нападів?

Я можу говорити лише про факти. І фактом є те, що такі напади, по-перше, були здійснені, а по-друге, вони сягають масштабів від агресивних випадів і образ до фізичного насильства.

Чи можна говорити про якийсь зв'язок із тим, у яких саме медіа працюють журналісти, і нападами, які здійснювалися?

Знову ж таки, говорити я можу лише про факти і не роблю жодних суджень про тип чи вид засобу масової інформації і можливі зв’язки зі здійснюваними нападами. Зрозуміло одне: напади чиняться саме на журналістів, себто людей, які ідентифікують себе із пресою.

У прес-релізі, розповсюдженому після Вашого повернення з України, Ви говорите про те, що ситуація із пресою відображує загальну ситуацію із безпекою в регіоні. Чи можете Ви назвати загальну ситуацію в східних областях України небезпечною?

Я говорила про те, що свобода слова, свобода преси є відображенням загального рівня безпеки. З моєї точки зору як представника ОБСЄ з питань свободи преси ситуація на сході України і в Криму є кричущою і дає підстави очікувати погіршення, у разі якщо не відбудеться якихось позитивних зрушень прямо зараз.

Що би Ви порадили журналістами, аби якимось чином підвищити рівень власної безпеки під час роботи?

На жаль, журналістика є небезпечною професію, особливо для тих, хто працює в зонах конфлікту та в кризові часи. Простої відповіді на це запитання немає, але загалом журналісти мусять постійно лишатися поінформованими про загальну ситуацію з безпекою в регіоні, де вони працюють. До того ж їм варто звертатися за порадами до національних та міжнародних журналістських об’єднань та організацій щодо конкретних ситуацій і можливостей підвищити безпеку роботи в них. "Озброєні" достовірною інформацією та знаннями, кооперуючи з колегами, журналісти стають краще підготовленими до ризиків під час роботи в конкретних регіонах.