Дизайнер комп’ютерних ігор
26 жовтня 2012 р.Минули ті часи, коли кілька самотніх комп’ютерних фріків сиділи в прокурених підвалах і створювали там відеоігри. Незграбні фігури, нехитрі діалоги, дешева синтетична музика – все це пішло в історію. Сьогодні створення деяких з ігор є більш комплексною справою, ніж зйомки того чи іншого голлівудського блокбастера.
Над однією грою можуть працювати сотні людей: програмісти, дизайнери, художники, композитори, сценаристи, диктори. Є ігри, які коштують більше за фільм, але вони приносять і більший прибуток.
Ця галузь продовжує стрімко розвиватися, адже грають сьогодні скрізь: не лише вдома на комп’ютері, а й на планшетниках, мобільних телефонах та в інтернеті. І постійно бракує фахівців. Навчитися ж секретам розроблення комп'ютерних ігор можна, наприклад, у Школі медіа-дизайну в Дюссельдорфі (Düsseldorfer Mediadesign Hochschule). Щороку цей виш набирає 26 студентів, які вчаться дизайну комп'ютерних ігор.
Наступний рівень
Лінда Брайтлаух (Linda Breitlauch) – перша та поки що єдина жінка в Німеччині, яка є професором у цій сфері. Нині 46-річна жінка свого часу навчалася у вищій школі кіно, потім вивчала комп’ютерну анімацію, згодом викладала в одному з вишів інформатику. Врешті-решт вона зацікавилась драматургією комп’ютерних ігор, які, як виявилося, мають багато спільного з мистецтвом.
Сьогодні вона працює в Школі медіа дизайну в Дюссельдорфі. Післяобідній час, лекції та семінари закінчилися. Однак в аудиторіях кипить робота. Студенти сидять за комп’ютерами, перед ними по два чи навіть три монітори – в командах вони працюють над 3D-пригодницькою грою.
Лінда Брайтлаух пишається своїми студентами, коли бачить, як молоді люди занурюються в роботу. «Звісно ж у них є і лекції, і час для теорії та практики, - розповідає Брайтлаух. - Однак паралельно вони працюють і над власними проектами, де самі визначають, чим саме хочуть займатися».
У розробці ігор – не лише чоловіки
Багато студентів прийшли сюди з графічного дизайну чи мистецтв. У коридорах розвішені скріншоти із зображеннями фантастичних світів та чудернацьких персонажів. Перед тим, як вони «оживуть» на екрані, студенти повинні створити відповідні моделі. Прототипи виставляють у скляних вітринах - тут креативність студентів не має меж.
Раніше частка студентів-хлопців була вищою. Але сьогодні у цю сферу приходить дедалі більше дівчат – врешті решт тут йдеться не лише про технології, вважає Брайтлаух. До того ж, стереотип про те, що жінки не люблять і не вміють програмувати, не відповідає дійсності. «Багато дівчат спочатку говорять, що хочуть працювати з графікою, а згодом раптово помічають, що й програмувати їм подобається», - розповідає викладачка.
Наприклад, Беа, яка зараз працює над трьохвимірним зображенням зброї. Раніше дівчина вивчала бізнес-адміністрування, хоча й мріяла про більш творчу професію. Після закінчення навчання Беа зрозуміла, що ненавидить бізнес-адміністрування. Тоді вона пішла в Школу медіадизайну в Дюссельдорфі.
Навчання в цьому виші дуже відрізняється від попереднього досвіду дівчини. Тепер вона відразу може бачити результат. «Коли ти справді чимось цікавишся, і знаєш, для чого ти це робиш, тоді втрачаєш страх перед речами, на які раніше не наважувався». Хоча програмування для дівчини й досі залишається найскладнішим завданням.
А от Лукас раніше хотів вивчати архітектуру. Водночас йому дуже подобається розповідати історії. І саме тому він прийшов у гейм-дизайн: «Це дуже широкий спектр, у якому повною мірою можна проявити свою креативність, - ділиться своїми враженнями юнак. - Треба вигадати історію, подбати про звук та відео, розробити персонажів, придумати світи та розробити різні рівні».
Грати самому – це частина навчання
Помилково вважати, що студенти тут хочуть перетворити своє хобі на професію, оскільки на хобі у них тепер просто немає часу. Брайтлаух запитує в студентів, хто з них грає ще й у вільний час. «Вночі!» – викрикує один зі студентів і цією відповіддю викликає гучний сміх колег. «Я повинна змушувати їх грати, оскільки це є частиною занять, – розповідає Брайтлаух. – Це так само, як у школі кіно. Вони повинні все розбирати по кісточках, з'ясовуючи, що функціонує, що ні. Це вже справжня робота».
Кар’єрні перспективи – чудові. Розробників з відповідною освітою нині бракує. Але й після закінчення навчання розслаблятися не доводиться. Вже готові фахівці продовжують вчитися самостійно, адже ця галузь дуже швидко змінюється.
Сьогодні, наприклад, вкрай популярні ігри на мобільних платформах, хоча ще два роки тому про це навіть не йшлося. «Розвиток такий швидкий, що ми не в змозі передбачити, що може статися за 2-3 роки», - каже Мартін Лорбер з видавництва Electronic Arts.
Хто закінчив, може лишитися
Школа медіа-дизайну підтримує своїх випускників після закінчення навчання, якщо вони хочуть завершити розпочаті проекти. Юліан Райнарц та його команда сидять у сутінках й активно працюють перед моніторами. Ці восьмеро молодих чоловіків – уже готові гейм-дизайнери із закінченою освітою, однак зараз вони продовжують працювати над своєю 3D-грою «Міньйон», яку придумали ще під час навчання.
Вони можуть вільно користуватися засобами та обладнанням університету – впродовж року хлопці планують закінчити роботу над своїм проектом. Їм треба ще дещо вдосконалити, дещо переробити. На перший погляд гра нічим не відрізняється від інших фентезі-ігор. Але це не так. «Frame 6», як називають себе Юліян й його команда, додали трохи гумору та нових перспектив для гравця.
Хлопці вже отримали схвальні відгуки від перших користувачів. На сторінці самих «Frame 6» в інтернеті усі зацікавлені можуть стежити за процесом виробництва гри. Команда хотіла б запустити свою власну незалежну студію, але на даний момент на це не вистачає коштів, тож хлопці задоволені такій підтримці з боку університету.
Іншій групі випускників уже вдалося піднятися на гральний Олімп. Лінда Брайтлаух показує на трофей в одній з вітрин у коридорі: «В 2010 році наші студенти виграли приз за кращу німецьку комп’ютерну гру. Вони розробили її разом, і так само майже всією свою командою влаштувалися на роботу на одну з фірм».