Дефіцит нафти, бабусі за кермом та приборкання автомобіля

Підземний колодязь цінної сировини, навіть за оптимістичними оцінками, вже напівпорожній. Незабаром глобальна економічна система повною мірою відчує, що таке перебої в нафтопостачанні, переконані деякі експерти.

Обсяги видобутку „чорного золота” постійно скорочуються в Ірані та в Мексиці, у Венесуелі, в Росії, в США. У більшості регіонів світу нафтові свердловини починають, як кажуть фахівці, „світити дном”.

„Аби компенсувати вичерпані пласти, треба освоїти так багато нових родовищ, щоб вони давали в чотири рази більше нафти, ніж Саудівська Аравія, - зауважує головний економіст Міжнародного енергетичного агентства (IEA) Фатіх Бірол. - Знайти стільки перспективних покладів просто нереально. Тому маємо один вихід: розпрощатися з нафтою сьогодні, не чекаючи, доки її не стане.” Це означає, що треба було б припинити літати та їздити, а також зупинити більшість заводів та фабрик. Адже виробництво 90-та відсотків усіх товарів прямо чи посередньо базується на використанні продуктів нафтопереробки.

Концерн Shell: усе не так погано

Майже дві третини нафти людство спалює заради мобільності. Зокрема, в бензинових та в дизельних двигунах авт. Вихід начебто є: пересісти на електромобілі. Серійні технології загалом розроблені, й справа лише за енергоємними акумуляторами. Однак принаймні до 2030-го року екологічно чистий засіб пересування так і залишатиметься винятком на дорогах.

Такого висновку доходять експерти Shell, нафтогазового концерну, що має найбільшу в світі мережу автозаправок. „У дослідженні ми спиралися на дані провідних установ - Гамбурзького інституту світової економіки та Федерального статистичного відомства, - каже голова німецького відділення компанії Йорг Адольф. - Навіть якщо взяти нові легкові автомобілі, тобто ті, що за два десятиліття тільки-но виходитимуть на ринок, то щонайменше 85 відсотків з них матимуть двигуни внутрішнього згоряння – чи то бензинові, чи то дизельні. Нерідко як гібридний варіант – у комбінації з електродвигуном. До 2020-го ми очікуємо стійкого зростання попиту саме на дизельні легкові авта. У Німеччині кількість їх має досягти 20-ти мільйонів.”

Власні колеса: ніколи не пізно

Сьогодні німецькими трасами їздить близько 11-ти мільйонів дизельних легковиків. У найближчому майбутньому, отже, клієнтів на заправках аж ніяк не поменшає. Щоправда, завдяки гібридним технологіям та економнішим двигунам споживання пального приватним автотранспортом може зменшитися на третину.

Покладає надію Deutsche Shell на те, що німці завжди були автомобільною нацією й, за всіма прогнозами, здавати позицій не збираються. Голова ради керівників холдингу Петер Блаувгоф:„Останнім часом кількість приватних машин зростала щороку на кількасот тисяч, і становить сьогодні 47 мільйонів. Це означає: в середньому на кожне з майже 40 мільйонів німецьких хатніх господарств припадає більш, ніж одне авто. Головним чином тому, що пенсіонери не розлучаються з кермом, і дедалі більше жінок прагне мати власне. Особливо - в другій половині життя. Така тенденція спостерігається не лише в Німеччині, а й у цілому світі. Якщо 2006-го з 1000 жінок у віці від 60 до 65 років своє авто мали 274, то 2030-го року середній показник становитиме 666 машин.”

Хто в місті господар?

...Нарешті спалахнуло зелене світло. Пішоходи встигають дійти до острівця безпеки, коли на світлофорі вмикається червоний сигнал. Тепер треба знову постояти, подихати випускними газами, а вже потім перейти другу половину проїжджої частини.

„Усе сплановано таким чином, щоб люди в жодному разі не заважали автам, - обурюється фахівець із проблем організації дорожнього руху, професор Трієрського університету Гайнер Монгайм. - І досі правила ґрунтуються на тій самій засаді: пішохода можна примусити робити все, що завгодно. Зручно має бути водіям, а не тим, хто пересувається містом без коліс. Чи можна на своїх двох розвинути нормальну швидкість, теж нікого не цікавить. Ми повинні постійно чекати на переходах, спускатися в тунелі, проштовхуватися крізь натовп на вузьких тротуарах, щоб автам було де паркуватися. У центрі міста пішохід встигає подолати за годину всього два-два з половиною кілометри, а сміливо міг би п’ять-шість...”

Гратися чи паркуватися?

Передусім експерти вимагають захистити від автомобільної навали дітей. Не лише в сенсі безпеки руху. Те, що в центральних районах рідко знайдеш гральний майданчик, уже нікого не дивує, але й у колись затишних передмістях лишається дедалі менше можливості погратися в м’яча чи помалювати на асфальті.

„Я вважаю, що на вулицях паркують забагато машин і вони надто часто їздять туди-сюди. Який там футбол, коли діти весь час бояться пошкодити чиєсь авто. Треба було б узагалі заборонити ставити їх перед будинками ”,-скаржиться мешканка одного із „спальних” районів Франкфурта-на-Майні. Згодні з такою думкою далеко не всі сусіди: „Ні, я проти. Місць для паркування навпаки замало. Я – автомобіліст, і мені це не подобається!”

Щоб задовольнити всіх громадян, районна влада ухвалила: у певні, розписані на рік уперед дні вулиця належатиме дітям, решту часу, як завжди, водіям. Професор Гайнер Монгайм палкий противник таких „соломонових рішень”:„За моїми правилами дорожнього руху, в містах була б дозволена швидкість не більше 30-ти кілометрів на годину. Скрізь заборонений обгін і на всіх без винятку вулицях – паркування. Тоді король міських джунглів, автомобіль, відразу перетворився б на лагідне кошеня...”

Ганна Філіпп/WDR/DLF

Редактор: Христина Ніколайчук