"Катастрофічна ситуація"

DW: Пані фон Крамон, ви здійснили візит в Україну, провели зустрічі з родичами ув’язнених політиків, лікарями Юлії Тимошенко, правозахисниками. Чи не могли б Ви розповісти про враження після відвідин України?

Віола фон Крамон: Політична ситуація (в Україні - ред.) – катастрофічна. Якщо говорити про мої розмови з лікарями Тимошенко, то в мене склалося враження, що її лікування в клініці за планом медиків з Шаріте забезпечено добре. Варто зазначити, все, що там робиться відповідно до медичних вимог, є значно кращим, ніж було б можливо для звичайних пацієнтів у такій ситуації. Можна вважати, хоча й не зі 100-відсотковою упевненістю, що це все призведе до значного поліпшення. Лікарі справили на мене враження розумних і турботливих фахівців. Вони докладно розповіли, як виводили її з голодування, які процедури виконуються. Але є проблема в тому, що я не змогла її відвідати, хоча заступник генпрокурора Кузьмін тут у Німеччині обіцяв, що Україна готова до діалогу, що коли я приїду, то зможу зустрітися з в'язнями. Усе це не справдилося. Тобто або він мене обманув, або не виконав обіцянки. Я, звичайно, страшенно розчарована. З розмов з родичами ув'язнених вимальовується справді катастрофічна ситуація, коли бачиш, як свавільно та як політично мотивовано діє наразі юстиція.

Тобто жодних навіть найменших ознак якихось змін в Україні після шквалу критики Заходу, після припинення голодування і початку лікування Юлії Тимошенко під наглядом німецького лікаря не помітно?

Як і раніше, ситуація катастрофічна. Навіть якщо медичні та гуманітарні умови деяких в'язнів стали кращими. Ми ж не бачимо жодного поліпшення для Луценка, Іващенка та Філіпчука. Якраз навпаки – ми бачимо радше ознаки того, що цих людей намагаються фізично ламати, принижувати, щоб після звільнення в них вже не було сил. Ми спостерігаємо систематичне затягування процедури оскарження, коли не можна звертатися до наступної вищої інстанції, щоб повністю завершити розгляд в Україні. Адже тільки після цього можна звертатися до Європейського суду з прав людини. Це все, на мою думку, однозначно політично мотивовано. Ще стало відомо про багато випадків, коли в провінції напередодні виборів вишукуються популярні політики, які мали б шанси увійти до парламенту. Їх арештовують за підставними звинуваченнями. Це викликає занепокоєння.

Нещодавно у рамках програми Бундестаґу «парламентарії допомагають парламентаріям» депутат Еріка Штайнбах стала покровителькою Юлії Тимошенко. Ви так само у межах цієї програми опікуєтеся ув'язненим екс-міністром довкілля Геогієм Філіпчуком. Ця програма Бундестаґу спрямована на захист закордонних політиків, яких переслідують або яким загрожують репресії. Ви могли б пояснити, у чому вона полягає для українських в'язнів?

Це також моральна підтримка. А ще підтримка полягає в тому, щоб звернути на ці випадки більше уваги громадськості. Саме у випадку Філіпчука йдеться про абсолютне свавілля. Ми бачимо, що є люди, які не були згодними з його політичними рішеннями. Якщо в Україні можливо через політичне рішення посадити за ґрати на три роки авторитетного науковця, яким є Філіпчук, тоді потрібно щонайменше спробувати цією програмою показати - ви не самі. Ми, німці, дбаємо про вас настільки, наскільки можемо. Я спробувала відвідати Філіпчука, але це було неможливо. Тепер ми повинні якось спробувати чогось досягти в процесі оскарження. Можливо, якось і за допомогою програми «Парламентарії допомагають парламентаріям».

У Німеччині триває дискусія щодо можливого бойкоту «Євро-2012» в Україні. На Вашу думку, політичний бойкот потрібен?

За теперішніх умов туди ніхто не може їхати. Я поїхала зі сподіванням, що буде виконано те, що обіцяв Кузьмін, і про що розповідав український уряд, зокрема, про діалог і можливості відвідування в'язнів. Але це все не справдилося. Чому я або інші депутати маємо сидіти на трибунах? Звичайно, ні. Але в України ще є кілька тижнів часу. Якщо вона звільнить ув'язнених або будуть ознаки того, що люди, яких посадили за ґрати перед виборами, будуть звільнені, у такому разі можна буде про це говорити. Але за теперішніх умов, коли Янукович розповідає в інтерв'ю, що все чудово, що все неправда, я не думаю, що хтось може туди їхати.

Як Ви гадаєте, чи є у теперішній ситуації якісь важелі впливу на українську владу, наприклад, можливість посилення тиску з боку Євросоюзу? Що можна зробити?

Не їхати туди, якщо позиція України не зміниться. Крім того, йдеться не лише про «Євро-2012». Ми знаємо, що українські олігархи дуже зацікавлені в угоді про асоціацію України з ЄС. Адже експорт до країн ЄС для багатьох олігархів є дуже важливим, вони хочуть мати угоду про зону вільної торгівлі. Якщо це все скасується, то це буде і для олігархів, і для звичайного населення дуже велика втрата. І тут, я сподіваюся, що самі олігархи будуть тими, хто скаже: «Ми цього не хочемо. Ми не можемо більше споглядати, як Янукович і його родина себе обслуговує». Коло дедалі звужується і зовсім не видно, якою буде подальша політика в Україні.