Вибори у Франції: хто фінансує кандидатів у президенти?

У США президентські виборчі кампанії, як відомо, є дорогими. 1,2 мільярда доларів витратила минулоріч кандидатка від Демократичної партії Гілларі Клінтон. Переможець останніх американських президентських перегонів Дональд Трамп виклав 647 мільйонів. Крім цього, обидва кандидати отримали від багатих представників бізнесу також приватні пожертви на загальну суму понад 20 мільйонів доларів США.

У Франції за допомогою таких грошей можна було б профінансувати всю передвиборну кампанію, адже там кандидати в президенти у першому турі можуть витрачати на перегони максимально 16,8 мільйона євро. Для фіналістів, які проходять у другий тур, ця гранична межа збільшується ще приблизно на п'ять мільйонів. Тож загалом і Еммануель Макрон, і Марін Ле Пен, лідери нинішньої президентської гонки, мають право витратити на всю передвиборну кампанію по 22,5 мільйона євро кожен.

Чіткі граничні межі

Французьке виборче законодавство встановлює обмеження не лише на суми, які можуть бути витрачені на кампанію, але й визначає, хто саме має право фінансово підтримувати кандидатів. Приватні особи можуть жертвувати на партію до 7,5 тисячі євро на рік, на президентську кампанію одного кандидата вони можуть дати максимально 4,6 тисячі євро.

Фірми та інші юридичні особи, за винятком партій та політичних рухів, взагалі не мають права фінансувати кандидатів у президенти. Таким чином унеможливлюється вплив на них з боку бізнесу, а також гарантується рівність шансів кандидатів, пояснює Маркус Обрехт (Marcus Obrecht), політолог з Університету Фрайбурга. "Тож загалом я вважаю, що ці правила мають сенс", - каже він у розмові з DW.

Утім, як саме окремі кандидати фінансують свої кампанії, громадськість дізнається лише згодом - після виборів. Адже саме тоді вони мусять подати відповідні звіти до Національної комісії з питань коштів на виборчу кампанію та політичного фінансування (CNCCFP). "Лише після цього можна судити про фактичні доходи та витрати", - пояснює Обрехт.

Багато приватних пожертв

Та деякі цифри відомі вже сьогодні. Заснований лише минулого року політичний рух Еммануеля Макрона En Marche станом на кінець березня 2017-го зібрав дев'ять мільйонів євро пожертв. Кошти були надані приватними особами - в середньому, по 257 євро на кожну. Запит DW щодо цифр на час публікації даного матеріалу залишився без відповіді.

У березні Макрон, крім того, розповів, що особисто взяв кредит у французькому банку, назву якого він побажав не називати, розміром у вісім мільйонів євро.

У Франції це не є чимось незвичним. "Кандидати можуть позичати гроші - у банків, але й також у фірм чи приватних осіб, - каже в розмові з DW Гійом Дуваль, шеф-редактор французького щомісячника Alternatives Economiques. - Це також може бути способом обійти офіційні обмеження". Адже не завжди зрозуміло, на яких умовах надаються кредити, каже він.

Компенсації від держави

Після виборів французька держава компенсує близько половини витрат на кампанію тим кандидатам, які здобули щонайменше п'ять відсотків голосів. Тож такі кандидати принаймні можуть бути певні, що не залишаться після виборів по вуха в боргах. Іще до Макрона кредит на виборчі перегони взяв кандидат лівого спрямування Жан-Люк Меланшон. Сума позики - так само вісім мільйонів євро.

Марін Ле Пен поки що не оприлюднювала жодних подробиць фінансування своєї передвиборної кампанії. Відповідний запит DW також залишився без відповіді.

На відміну від Макрона, Ле Пен підтримує велика партія - заснований її батьком іще 1972 року "Національний фронт". Однак лише із внесків близько 85 тисяч членів партії кампанію не профінансуєш. На фінансування "Національного фронту" часом звертають увагу слідчі органи. Зараз, наприклад, французька прокуратура перевіряє, чи мали останніми роками місце випадки обходу закону щодо фінансування партій, коли наближеним до "Національного фронту" фірмам виставлялися фальшиві рахунки від заснованих ними ж так званих мікро-партій.

Відкритими залишаються і питання щодо кредитування "Національного фронту". Улітку 2016 року партія запитала в російському банку кредит на три мільйони євро. Однак про деталі виплати позики нічого не відомо. При цьому ще 2014 року Марін Ле Пен вже позичала у російському банку дев'ять мільйонів євро. Механізми повернення кредиту так само оповиті таємницею. Між тим російський президент Володимир Путін 24 березня цього року приймав Ле Пен у себе в Москві - вже вчетверте за останні роки.

Сірі зони

Прокуратура Франції також вивчає, чи не зловживала Марін Ле Пен своєю посадою депутатки Європарламенту, доручаючи своїм брюссельським співробітникам, оплачуваним з бюджету ЄС, виконувати завдання для "Національного фронту" у Франції. Після проведення слідчих дій антишахрайською службою ЄС OLAF Європарламент скоротив кошти, які виділялися Ле Пен. Крім того, лідерці FN загрожує втрата депутатського імунітету через судові процеси.

Безкоштовно надавати кандидатам у президенти Франції своїх працівників можуть і компанії, каже Дуваль. "Це хоч і не дозволено, але проконтролювати це важко", - каже він у розмові з DW.

У березні 2017 року лікар Жан-Жак Мурад мусив залишити свою діяльність як радник з питань охорони здоров'я у команді Еммануля Макрона. Перед цим стало відомо, що фармацевтичний концерн Servier профінансував йому виступи на десятках професійних конференцій.

Через свою колишню діяльність як партнера інвестиційного банку Rothschild Макрон і без того має славу кандидата, якого підтримують впливові представники бізнесу. Колишній президент Ніколя Саркозі так само мав на своєму боці багатьох заможних меценатів. 2012 року він витратив на свою передвиборну кампанію набагато більше дозволеного законом. Через це він незабаром має постати перед судом.

Попередник Саркозі Жак Ширак 2011 року вже був засуджений до двох років позбавлення волі умовно через те, що свого часу на посаді мера Парижа він оплачував 30 співробітників мерії з міського бюджету за те, що вони працювали на його партію.