Вибори до Бундестагу

Пеер Штайнбрюк був міністром фінансів в уряді Анґели Меркель до 2009 року у так званій "великій коаліції" СДПН та ХДС. Нині він хоче перейняти владу від своєї колишньої начальниці. Власне, кому як не йому, знавцю державного бюджету, стати керівником країни у період економічної кризи? Однак на даний момент його шанси є примарними. За даними соціологічних опитувань, він дуже поступається за популярністю чинній канцлерці, і так від самого моменту висунення його кандидатом.

Для цього є багато причин. Меркель перебуває на піку своєї влади, вона надійно тримає важелі керування партією, відчутно впливає на подолання кризи в Єврозоні та загалом на ухвалення рішень ЄС. Більшість німців поважає та захоплюється нею за це. Соціал-демократам та Штайнбрюку нині важко їй щось протиставити. "СДПН вказує лишень, що саме відбувається погано", - пояснює фахівець із комунікацій Кристоф Мосс. На його думку, цього для потенційних виборців СДПН замало. "Німці якраз дуже задоволені. Виборці скоріше хотіли б знати, що Штайнбрюк та його команда могли б зробити краще", - продовжує експерт.

Боротьба за центр

Звісно, відмінності у виборчих програмах Меркель та Штайнбрюка є. СДПН хоче встановлення мінімальної зарплатні на рівні 8 євро 50 центів за годину, ХДС виступає проти. Cоціал-демократи хочуть змусити заможних платити ще більше податків, християнські демократи пропонують зменшувати державний борг, збільшувати видатки і одночасно відмовитися від підвищення податків. Цілі двох великих партій різняться. Але і тут, і там програми націлені на політичний центр. Канцлерка навіть називає свою програму "Виваженість та центр".

Оскільки майже усі партії прагнуть завоювати середній прошарок суспільства, їх дедалі важче розрізняти, робить висновок гамбурзький PR-консультант Вольфґанґ Райке. "Чого сьогодні немає, так це поляризації", - каже він. Минули ті часи, коли йшлося про "свободу замість соціалізму" (таким було гасло Християнсько-демократчного союзу в 1976 році). Навіть дискусія про атомну енергію після Фукусіми вже не є суперечливою темою.

Програма зветься Меркель

Це грає на руку Анґелі Меркель. Федеральна канцлерка здобуває очки насамперед не своєю позицією, а стриманістю. Вона говорить мало несподіваного, завжди контролює власні емоції, що підтверджує її типовий жест: великі та вказівні пальці обох рук утворюють замок.

"Вона є доволі нормальною, - описує особистість канцлерки історик Едґар Вольфрум. – Вона не виділяється, є доброю серединою. Із нею кожен може себе ідентифікувати. Це її рецепт успіху. Програма – це вона сама".

Утім, Анґела Меркель може спіткнутися через свого партнера по коаліції – Вільну демократичну партію. Останнім часом настрої за урядовим столом були відносно погані. А у виборчій кампанії ліберали стають першими критиками канцлерської партії.

Стане чи не стане Анґела Меркель канцлером утретє, залежить від того, чи перестрибне ВДП 5-відсотковий бар'єр. Якщо ні, то навіть із добрим власним результатом у близько 40 відсотків ХДС/ХСС та Меркель можуть програти вибори. Для цього потрібно, щоб СДПН та Союз 90/Зелені набрали більше голосів за ХДС/ХСС, що цілком ймовірно.

Як це не парадоксально, навіть історично низький результат соціал-демократів може зробити Пеера Штайнбрюка канцлером, якщо Зелені збережуть свій нинішній рівень популярності – від 15 до 20 відсотків.

Теоретично існує можливість утворення "великої коаліції". Її недолюблюють, однак у реалізації законодавчих планів вона була б дуже ефективною. Це означає урядування практично без опозиції. Утім, канцлерка Меркель у зв'язці з міністром фінансів Штайнбрюком успішно працювала у 2005-2009 роках.

Пасивність виборців

Чого партії бояться ще більше, ніж "великої коаліції", так це розчарування виборців та відмови приходити на вибори. Близько 30 відсотків тих, хто може обирати, на останніх виборах до Бундестагу 2009 року відмовились поставити хрестик на бюлетені. На регіональних виборах таких було взагалі 40 відсотків. Дослідження показали, що тренд ігнорування виборів поширений в усіх вікових категоріях, а не лише серед молоді, як припускали раніше.

Керівник соціологічного відділу наближеного до СДПН Фонду ім. Фрідриха Еберта Дітмар Мольтгаґен каже: "Якщо певні групи не йдуть на вибори, їхні інтереси, відповідно, ніхто не представляє". Уперше в історії ФРН на виборах 22 вересня громадяни, які не голосуватимуть, можуть стати "найсильнішою партією".