Біженці в Македонії: 72 години на те, щоб залишити країну

"Одні лише кляті терористи", - свариться македонський поліцейський, який із ліхтариком намагається знайти під вагонами поїзда біженців, що могли там заховатися. Щодня, коли на станції Гевгелія на грецько-македонському кордоні зупиняється потяг, який прямує з Салоніків у Белград, починається боротьба за місця у вагоні. Дві тисячі біженців із купленими квитками чекають на маленькому вокзалі, тоді як потяг може вмістити максимум дві сотні людей. "Терористи, хто ж іще? Зрештою, вони із Сирії", - продовжує поліцейський. Його колеги ставляться до ситуації більш спокійно. Хоча через можливість вуличних бійок вони мають ходити в повному спорядженні, більшість охоронців правопорядку курять та сміються, спілкуючись один з одним.

Три дні вільного пересування

Між тим починаючи з п’ятниці миинулого тижня в країні можна спостерігати далеко не веселі картини. Біженці з "гарячих точок" усього світу намагаються вибороти собі місця в поїздах, доходило вже й до бійок з використанням холодної зброї, були поранені.

Через величезний потік нелегальних мігрантів уряд Македонії в четвер, 20 серпня, оголосив надзвичайний стан у прикордонних районах на півдні і півночі країни. Ще на початку літа в країні набув чинності закон, згідно з яким біженці можуть безперешкодно пересуватися територією країни впродовж 72 годин. До закінчення цього терміну вони повинні або залишити країну, або подати заяву на отримання притулку. Та позаяк отримувати його саме в Македонії ніхто з мігрантів не хоче, у біженців є в розпорядженні три дні для того, щоб дістатися до сусідньої Сербії, подолавши майже 180 кілометрів.

25-річний Мохаммед з Пакистану в Македонії вже дві доби. Він і його співвітчизники здійснили небезпечну і довгу подорож - через Іран і Туреччину, а звідти на човні нелегальних перевізників дісталися до грецького узбережжя. Після всього пережитого Мохаммед вважає перебування в Македонії без душа і постелі не таким вже й поганим варіантом.

"Ви дивилися пакистанське телебачення? Два місяці тому бойовики "Талібану" увірвалися в школу і вбили багато дітей. Восьмирічних, шестирічних - абсолютно ні в чому не винних", - згадує пакистанець. Юнак не бажає боротися за місце в поїзді. Поліція, що стежить за порядком на вокзалі, допомагає зайти до вагонів передусім сім'ям з дітьми, і це правильно, вважає Мохаммед. "У мене тут шансів немає", - каже він.

Експорт проблеми

Такі люди, як Мохаммед, в останні дні стали найбажанішими клієнтами місцевих таксистів. Водій Ангел Станойков, як і його колеги, терпляче чекає, поки кому-небудь з біженців набридне перебувати на вокзалі, і він розщедриться, щоб на таксі швидко дістатися до кордону з Сербією. "Ми беремо сто євро з чотирьох людей за проїзд до Табановце. Ця ціна відповідає реальності й не надто завищена", - розповідає Станойков.

Табановце - наступний проміжний так званого балканського маршруту, яким біженці прагнуть дістатися Євросоюзу. Невеликий населений пункт на півночі Македонії, лише в двох кілометрах від сербського кордону. "Ми взагалі-то веземо їх до офіційного пункту перетину кордону, але вони виходять раніше і йдуть пішки обхідними дорогами до Сербії", - пояснює таксист.

Македонії така ситуація на руку. Бідна балканська країна безсила перед потоком біженців, які безперешкодно прибувають із Греції. За деякими оцінками, щодня до Македонії нелегально потрапляють дві тисячі людей. Система прийому біженців давно не справляється із ситуацією, це видно на прикладі центру прийому біженців Газі Баба в столиці країни Скоп'є. Протягом кількох місяців він був переповнений і зачинений, ніхто не міг ані потрапити туди, ані вийти звідти.

Німецька правозахисна організація Pro Asyl назвала центр прийому біженців в Скоп'є тюремним табором. Наприкінці липня його нарешті закрили. З того часу Скоп'є дотримується не надто оригінальної, але прагматичної стратегії експорту проблеми: показати біженцям дорогу в Сербію і залишити кордон безконтрольним.

Бізнес іде

У мера Гевгелії Івана Франгова є власне бачення шляхів вирішення проблеми з біженцями. Натхненний прикладом Угорщини, він пропонує звести прикордонний заслін між Грецією і Македонією. Біженці забруднюють місто, яке залишили в біді Євросоюз та Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (UNHCR), заявив Франгов в інтерв'ю сербському інформагентству Tanjug.

Але не всі в Гевгелії з ним погоджуються. Багато хто використовує можливість заробити на біженцях. На вокзалі уздовж платформи тісними рядами стоять пластикові столи, бізнес іде: за один євро можна купити два банани, пачку попкорну, пляшку води або зарядити мобільний телефон. Чеків ніхто, звісно ж, не дає. Поліцію це, здається, абсолютно не турбує. "Бізнесмени" спілкуватися з журналістами не хочуть.

Місцеві жителі звикли до нових реалій. У той же час, на віддалі всього в декілька сотень метрів від вокзалу, в пішохідній зоні і в місцевих пивних, можна почути різні варіанти теорії змови щодо проблеми біженців, розповідає таксист Станойков.

"Дехто вважає, що мігранти привозять із собою заразні хвороби або що вони хочуть нас окупувати", - наводить приклади таксист. Сам він так не вважає, у нього своя думка з приводу причин складного становища, в якому перебувають біженці. Можливо, йдеться про брудну гру "міжнародного масштабу", припускає таксист: "Мабуть, це американці винні, можливо, також європейці. Війна в Сирії почалася не сама по собі".

Тим часом Мохаммеда з Пакистану чутки не цікавлять. Він охоче визнає негласну домовленість із македонською владою про те, що йому треба рухатися далі - в Сербію і Угорщину. Про те, що Угорщина збирається до кінця серпня закінчити будівництво стіни на кордоні з Сербією, Мохаммед ще не чув. Для нього все просто: "Багато людей тікають до Європи. І я теж". Для пакистанця "справжня Європа" починається там, де можна подати клопотання про отримання статусу біженця в надії на краще життя. "Якщо пощастить, доберуся до Німеччини", - ділиться планами Мохаммед. У ФРН він хоче знайти хорошу роботу і забезпечити собі стабільне майбутнє. "Якщо пощастить", - повторює пакистанець.