Британський генерал: Отруєння Скрипаля є нападом на НАТО

Річард Ширефф - відставний британський генерал, який прослужив близько 40 років. З 2011 до 2014 року він був заступником командувача об'єднаними силами НАТО в Європі. В інтерв'ю DW Ширефф пояснив, чому реакція Лондона на отруєння колишнього подвійного агента Сергія Скрипаля бойовою речовиною імовірно російського походження не може не бути серйозною, як ця справа стосується НАТО і чому прискорення процесу прийняття України до альянсу - поганий варіант відповіді.

DW: Британський уряд підозрює Росію в замаху з використанням хімічної зброї - нервово-паралітичного препарату - на свого громадянина, колишнього подвійного агента Сергія Скрипаля. Слдіство триває, до нього долучено армію. Наскільки занепокоєні Ви - як відставний генерал і колишній заступник командувача НАТО?

Річард Ширрефф: Ми повинні бути дуже занепокоєними, адже це демонструє нещадність Росії, якщо це була Росія. Але якщо поглянути на потенційні мотиви, на той факт, що, як сказала прем'єр-міністерка Тереза Мей, це була бойова нервово-паралітична речовина, виготовлена в Росії, то боюся, слід чітко вказує на Росію (Москва офіційно відкидає причетність до інциденту - Ред.).

Якщо це так, це є абсолютною зневагою до міжнародного права. Це демонструє нещадність, яка є як мені видається, симпоматичною для російського керівництва, зокрема, пана Путіна, у його відношенні до Заходу. Тому нам, Заходу, НАТО слід звернути на це увагу. Якщо наша відповідь буде сильною, турбуватися не потрібно.

Чи мусить НАТО долучитися до відповіді Великобританії на імовірні дії Росії?

Думаю, що НАТО варто долучити. Доправлення бойової нервово-паралітичної речовини під час нападу на суверенного члена НАТО, я вважаю, у 21 столітті підпадає під статтю 5 договору НАТО: збройний напад на члена НАТО. Тому, звісно, тут слід долучити НАТО. І я не сумніваюся, що в Брюсселі посли при НАТО розмірковуватимуть, як висловити солідарність із Великобританією. Спільно ми можемо набути сили. НАТО за майже 70 років продемонструвало, що це - найуспішніший у світі альянс. Не сумніваюсь, що він впорається з викликами і в цьому конкретному випадку.

Тобто Ви вважаєте, що справа Скрипаля підпадає під статтю 5 засадничого договору НАТО, де напад на одного союзника означає напад на всіх?

Так, я саме так вважаю. Якщо це доправлення зброї на британську землю з боку потенційного агресора, це дуже чітко підпадає під дію статті 5.

Як НАТО мусить відреагувати на це? Деякі британські ЗМІ обговорюють варіант посилення військової присутності у Східній Європі. Британія вже розмістила свої сили в Естонії. Чи потрібно відправляти ще?

Думаю, головне - досягти бажаного ефекту. Для мене бажаний ефект - позиція стримування з боку НАТО, що піднімає планку ризиків досить високо, щоби ніхто з тих, хто ухвалює рішення в Кремлі або деінде, не подумав, що може просто так діяти на території НАТО. Ми бачили, як Росія погрожує країнам Балтії - на прикладі безперецедентного рівня військової активності останніх років.  

Я вважаю, що необхідний ефект - це не лише здатність стримувати асиметричні гібридні атаки, такі, які ми бачили в Солсбері (де було отруєно Скрипаля - Ред.), кібер-атаки, діяльність, яку, як ми знаємо, Росія вела під час американських виборів президента. Це не обов'язково означає збільшення контингенту. Це вимагає, щоби війська, які у НАТО там уже є, чотири батальйони, включно з одним під командуванням Німеччини, були більшими, ніж політична превентивна лінія. Вони мають бути частиною боєздатної добре вишколеної військової сили з чітким планом дій на морі, суші та в небі, здатної швидко організувати підкріплення, і бути повністю інтегрованою у війська приймаючих країн Балтії.

Чи варто НАТО прискорити зближення з Україною. Приміром, надати їй План дій з підготовки до членства (ПДЧ)? Такий варіант як частина можливої відповіді Британії згадується в пресі. Це хороша ідея?

Я не думаю, що це хороша ідея. Обіцянка (Україні - Ред.) членства в НАТО на саміті в Бухаресті у 2008 році без переконливих можливостей її підкріпити, була помилкою. Країни НАТО мають добру позицію для підтримки України, і нам варто це робити. Особисто я вважаю, що це найкраще робити на двосторонній основі, тому що надання безумовних гарантій Україні майже напевне означає війну НАТО з Росією.

НАТО слід визнати, що це оборонний альянс, його завдання - захист території НАТО. Це не означає, що ми маємо надати пану Путіну або будь-кому іншому право вето щодо того, хто може стати членом НАТО. Але НАТО має бути реалістом у стратегічному плані. Було правильним кроком прийняти країни Балтії та Варшавського договору. Але прийняття України до НАТО не було би прагматичним.

Справа Скрипаля - не перший випадок отруєння колишнього російського агента у Великобританії. Найвідоміший - справа  Олександра Литвиненка у 2006 році. Чи була тоді реакція Лондона надто слабкою щодо Росії?

Якщо за нападом на Скрипаля і його доньку дійсно стоїть Росія, тоді (після історії з Литвиненком - Ред.) на тлі реакції Британії Росія могла подумати, що коли це раз зійшло з рук, можна й повторити. Тому важливо підняти планку ризику достатньо високо, щоби запобігти таким нападам у майбутньому.

Ви написали книгу про гіпотетичний сценарій війни НАТО і Росії. Чи може нинішній інцидент стати одним із елементів такого сценарію, але вже у реальності, що призведе до масштабної війни?

Без ефективного стримування це цілком може стати частиною низки катастрофічних подій, непорозумінь та помилкових розрахунків. Звідси й важливість стримування, а для європейських країн - важливість ефективних витрат на оборону. Мир не є даністю. Головне - попередити події, які я описую в книзі. Я написав її, щоби показати крихкість миру і необхідність для НАТО підвищити рівень обороноздатності. Якщо ми це зробимо, нам нічого боятися.