Біженці з Чечні у ФРН

Найбільш численна група охочих отримати в Німеччині політичний притулок за перше півріччя 2013 року - це громадяни Росії. Переважно це вихідці з Північного Кавказу, зокрема з Чечні.

Скільки чеченців нині перебувають у тому чи іншому правовому статусі в Берліні - у нелегальному, в очікуванні депортації або розгляду їхнього прохання у Федеральному відомстві у справх міграції та біженців - ніхто точно не знає. Однак, як вважає німецький уряд, останнім часом у столиці їх суттєво побільшало. Тому з вересня цього року було ухвалено рішення не залишати прибулих у Берліні, а розосереджувати їх по інших федеральних землях.

На таксі з Грозного до Берліна

Багатьох відправляють до Північного Рейна-Вестфалії - найбільш численної за населенням федеральної землі Німеччини. Значну частину також до Баварії, де їх досі розселяють у великому таборі для біженців у містечку Цирндорф на захід від Нюрнберга. Більшість із них, однак, хочуть залишитися в Берліні, де вже встигли так чи інакше закріпитися друзі чи родичі. До того ж, у великому місті легше загубитися та перейти на нелегальне становище у випадку остаточної відмови у наданні політичного притулку та реальної загрози депортації.

Перша адреса для іммігрантів - центральний пункт прийому документів біженців у Моабіті. Співробітники та перекладачі цього центру, які допомагають новоприбулим зорієнтуватися та заповнити всі анкети, розповіли кореспондентові DW, щоправда, на умовах анонімності, багато цікавого. Наприклад, про те, що біженці з Чечні та інших республік Північного Кавказу ретельно приховують, яким саме чином вони опинилися в Берліні. "Деякі кажуть, що приїхали на таксі із самого Грозного", - розповів кореспондентові DW молодий перекладач.

Однак розслідування обставин переміщення тих, хто шукає притулку в Німеччині, не входить в обов'язки центру. Його завдання - завести на кожного справу, занести всі дані до комп'ютера та передати документи заявника на розгляд до Федерального відомства у справах міграції та біженців. При цьому в багатьох жодних документів при собі немає: хтось їх втратив по дорозі, у когось їх вкрали. Доводиться вірити на слово та вносити в базу даних ті відомості, які ввжають за необхідне повідомити новоприбулі.

Учора з Росії, сьогодні - з Туркменії

Потім чеченцям, яких вирішено більше не залишати в Берліні, дають ваучери на залізничні квитки до Цирндорфа, які вони можуть викупити в найближчому бюро подорожей. Якщо справа вирішується ближче до вечора, то їх спрямовують повечеряти та заночувати в одному з десяти наявних у Берліні гуртожитків для біженців - свого роду перевалочних пунктах.

У кожному з них є медичний персонал, соціальні співробітники та служба безпеки. Однак охоронці стежать тільки за порядком, біженців під замком не тримають, у будь-яку мить вони можуть піти з гуртожитку. Деякі навіть таку можливість використовують.

"Трапляється, - розповідає перекладач, - що одні й ті самі люди спочатку кажуть, що вони біженці з Чечні, але зрозумівши, що громадян Росії у Берліні не залишають, приходять сюди знову через кілька днів та видають себе за мешканців, скажімо, Туркменії. Або занижують свій вік, коли дізнаються, що до неповнолітніх німецька влада ставиться більш поблажливо".

При цьому такі "повторні" біженці намагаються не потрапляти на очі тим перекладачам, з якими вони вже спілкувалися. Однак така тактика справцьовує не завжди, оскільки перекладачів з російською мовою у центрі небагато, а вся публіка у залі очікування на очах.

У берлінському центрі прийому документів не обов'язково вказувати причини, які примусили їх поїхати з батьківщини. Це вони повинні зробити пізніше - на співбесіді з інспекторами Федерального відомства у справах міграції та біженців. Але багато хто, як довідався кореспондент DW від співробітників центру, відразу розповідає, що вдома їх переслідували, жінки кажуть, що чоловіка, наприклад, незаконно ув'язнили, і саме тому вони просять політичного притулку. "Ми знаємо, - кажуть співробітники центру, - що чеченці, по суті, не є класичними біженцями. Адже в Чечні на даний час війни немає, й утікають вони не від гуркоту канонади".

Чому втікають з Чечні?

Розуміють це й у Федеральному відомстві у справах міграції та біженців, куди корреспондент DW звернувся за роз'ясненнями та додатковою інформацією. Представниця відомства Коринна Раппе не змогла пояснити, чому в Німеччині стало так багато російських прохачів політичного притулку. А кількфсть їх, за даними відомства, збільшилася в першому півріччі 2013 року на 953,2 відсотка у порівнянні з тим же періодом 2012 року.

За словами Коринни Раппе, на співбесідах біженці називають різні індивідуальні обставини, більшість з них видають себе за вихідців з Чечні чи інших північнокавказьких республік. "Проте точно ми цього не знаємо, - додала вона, - оскільки неможливо встановити попереднє місце проживання людини".

За оцінкою співрозмовниці, ситуація із безпекою на Північному Кавказі, який уже давно вважається "кризовим регіоном", як і раніше "проблематична". "Однак, за нашими даними, - заявила вона, - у порівнянні з попередніми роками суттєвого погіршення становища тут не відбулося". Щоправда, за результатами деяких співбесід, інспектори відомства доходять висновку, що останнім часом на Північному Кавказі посилилися репресії проти окремих осіб, й у поле зору правоохоронних органів часто стали потрапляти члени їхніх сімей і навіть дальні родичі. Та чи вірять їм?

"Враховуючи злидні у республіках Північного Кавказу, не можна виключати, що шукачі політичного притулку обирають Німеччину в надії на краще життя, - ухиляється від прямої відповіді Коринна Раппе. - Також треба мати на увазі підвищену останнім часом активність злочинних угруповань контрабандистів, які спеціалізуються на переправленні людей".

Відповідаючи на запитання DW, вона також навела одну досить важливу цифру: цього року частка тих російських громадян, які попросили політичного притулку в Німеччині та справді змогли легально залишитися у ФРН, склала всього 3,6 відсотка. Причому це не тільки ті, хто отримав політичний притулок (12 осіб), але й ті, кого з тих чи інших причин вирішили не висилати з країни.