Бельгія і її доморощені джихадисти

Салах Абдеслам є нині найбільш розшукуваним злочинцем у Європейському Союзі. Його підозрюють у наданні допомоги в організації й проведенні терактів у Парижі 13 листопада, внаслідок яких втратили життя щонайменше 129 осіб. Салах, брат Ібрахіма Абдеслама, який підірвав себе на бульварі Вольтера. До останнього він жив у кварталі Моленбек, на заході Брюсселя.

Теракти у Парижі викликають у багатьох дежавю через згадку про розстріл редакції журналу "Шарлі Ебдо" на початку січня, але ще й тому, що сліди злочинців знов ведуть до сусідньої Бельгії. Брюссельський квартал Моленбек вважається своєрідним центром радикально налаштованих мусульман. Саме тут жив 25-річний марокканець, який наприкінці серпня 2015 року намагався вчинити теракт у швидкісному потязі Thalys. Тут жив і француз, котрий розстріляв відвідувачів єврейського музею в травні 2014-го року.

Доморощені проблеми

Німецький політолог єгипетського походження, експерт з радикального ісламізму Азім аль-Діфрауі вважає, що чимало проблем, пов'язаних з радикалізацією частини мусульман у Бельгії, носять доморощений характер. На його думку, країні бракує елементарної єдності всередині самої Бельгії. "Бельгійці просто занадто зациклені на собі", - стверджує Діфрауі. За його словами, вже багато років фламандці та валлони, які постійно сперечаються між собою, блокують одне одного і таким чином гальмують здатність країни вирішувати справді серйозні внутрішні проблеми.

До таких проблем належить і соціальна інтеграція мусульманського населення. Проблеми починаються вже з моменту пошуку роботи. Близько шести відсотків бельгійців - мусульмани. І навіть у випадку, якщо вони ідеально володіють мовою, до них ставляться, як до іноземців. До такого висновку дійшли дослідники Європейської мережі проти расизму. Частка безробітних серед мігрантів, котрі народилися за межами ЄС, але тепер проживають у Бельгії, в 2012 році була втричі вищою, ніж серед тих, хто народився у Бельгії.

Радикалізація мусульман

Правозахисники з Amnesty International також критикують Бельгію за те, що держава докладає недостатньо зусиль, спрямованих на інтеграцію певних кіл населення. Так, дослідження, проведен ще 2012-го року констатує, що підприємствам доволі легко відмовляти у роботі за ознакою віросповідання. Особливо це стосується мусульманських жінок, які носять типові мусульманські хустки. З огляду на таку ситуацію серед цих прошарків населення зростає обурення, і вони стають легкою здобиччю для пропаганди з боку радикалькних фундаменталістів.

Статистика свідчить, що діяти потрібно негайно. Згідно з даними дослідження лондонського Міжнародного центру з вивчення радикалізації та політичного насильства (ICSR), у період з 2011-го до кінця 2013-го року близько 11 тисяч ісламістських бойовиків подалися до Сирії та Іраку. З них майже кожен п’ятий - з країн Західної Європи. Бельгія за кількістю одна із лідерів - 296 бойовиків походять саме з цієї країни. Для порівняння - з Німеччини, яка у вісім разів більша за сусідню країну, походить "лише" близько 240 бойовиків. У співвідношенні до кількості населення Бельгія - з 27 бойовиками на мільйон жителів - вважається головним "постачальником" ісламістських терористів з Європі.

Містечко Верв'є на сході Бельгії може цілком слугувати прикладом такої радикалізації мусульман. Верв'є належить до найбідніших регіонів Бельгії. З 53 тисяч мешканців близько 15 відсотків мають мігрантське походження. За даними Льєжського університету, загалом у Верв'єпроживають представники 117 національностей, з них - друга за розміром у країні чеченська громада, яка вважається свого роду джерелом ісламістських бойовиків. Наскільки високою є готовність до насильства серед цих кіл населення, засвідчили події на початку 2015 року. Під час поліцейських обшуків, які проводили в рамках заходів упередження теракту, були вбиті двоє ісламістів, які відкрили вогонь по правоохоронцях.

Теракти - поворотна точка?

Бельгія допустилася низки помилок у боротьбі з тероризмом, констатує політолог Азім аль-Діфрауі. На його думку, бельгійці не вели належного спостереження за потенційними терористичними колами і вчасно не вжили достатніх попереджувальних заходів. "І взагалі в них все в занедбаному стані", - критикує експерту розмові з DW.

Незважаючи на те, що про проблему давно відомо, бельгійська держава й надалі зосереджує головну увагу на символічній політиці та заходах безпеки, а не на ефективній інтеграції. У місті Антверпен, приміром, у 2009 році було заборонено носити хіджаб у громадських місцях. Через два роки у Бельгії ухвалили закон про заборону носити паранджу. В автобусі, під час прогулянки або в кіно жінкам не можна з' являтись у бурці, інакше їм загрожує штраф у розмірі 137 євро. З 200 тисяч мусульманських жінок - це торкнулося лише 270.

Внаслідок гучного судового процесу у 2012 році у країні офіційно заборонили діяльність організації "Sharia4Belgium", яка нібито відкрито вербувала бойовиків. Лідерів організації восени 2014 року засудили до 12 років ув’язнення. А після кількох терактів на початку 2015 року уряд підвищив рівень терористичної загрози й посилив контроль за телефонними розмовами.

Політолог Азім аль-Діфрауі сподівається, що після терактів у Парижі, держава докладатиме більше зусиль задля того, щоб інтегрувати мусульманських громадян у бельгійське суспільство. Таким чином у радикальних ісламістів зникне сприятливий ґрунт для поширення своїх настроїв. Якщо потрібно, переконаний експерт, такий крок можна здійснити й за допомогою тиску з-зовні: "Щонайменше французи не миритимуться більше з бездіяльністю Бельгії в майбутньому".