Спростуваня російської пропаганди

Йосип Зісельс і Алі Хамзін - представники тих двох меншин, доля яких разом зі становищем етнічних росіян - настільки непокоїть Кремль, що задля гарантування їхньої безпеки Росія анексувала Крим та стягнула війська до кордону з Україною. Перший - голова Асоціації єврейських організацій і громад України, другий - член президіуму Меджлісу кримсько-татарського народу та керівник управління Меджлісу із зовнішніх зв’язків. В Берлін вони приїхали для того, щоб поділитися своїм баченням ситуації. В середу зранку, 9 квітня, Йосип Зісельс і Алі Хамзін більше трьох годин розмовляли з представниками німецьких медіа.

Антисемітизм в Україні - міф

Йосип Зісельс розпочав розмову із заяви про те, що "тема антисемітизму сьогодні не дуже актуальна для України". Як же ж так, поцікавився один із німецьких колег, а підпалена в Києві синагога? По-перше, з гумором відповів гість, це сталося не в Києві, по-друге, не синагога, а, по-третє, ніхто її не підпалював. Колишній дисидент Зісельс, який відсидів шість років в радянській тюрмі за політичну діяльність, каже, що "навіть в радянські часи ми не зіштовхувалися з такою відвертою пропагандою і з таким рівнем провокацій, як зараз".

За його оцінками, сьогодні в Україні немає загрози антисемітизму. Цією темою він займається давно і ґрунтовно. Він знає, що, наприклад, у Німеччині, яку важко запідозрити у толерантності до антисемітизму, в 2013 році було зафіксовано 1300 антисемітських інцидентів, а в Україні, за його словами, лише 13. "Єдина загроза, яка є сьогодні, це агресія Росії, - констатував він. - І якщо Путін у своїй промові каже, що агресія Росії проти України викликана не лише утисками прав російськомовного населення, але і зростанням антисемітизму - а я точно знаю, що це не так - значить Росія, очевидно, готує провокації".

Євреї у Криму

Саме провокаціями Йосип Зісельс вважає ті дві антисемітські витівки, які були зафіксовані в Криму вже після анексії півострова. Він розповів, що "один із трьох кримських рабинів, які покинули Крим після вторгнення російських військ, коли повернулися у Севастополь, то відразу нарвався на антисемітську листівку". А перший випадок стався у день вторгнення російських військ, "коли на стінах синагоги в Сімферополі з'явилися свастики і написи з погрозами". В Криму живуть близько десяти тисяч євреїв, котрим, за словами Зісельса, нічого і ніхто не загрожує. Хіба-що козаки, додав він, але лише теоретично, оскільки "це не справжні козаки, як сто років тому, а постмодерністські".

Але через років п’ять, передбачає Зісельс, євреїв буде Криму дуже мало. "Подивіться, скільки євреїв залишилось в Абхазії, у Південній Осетії, в Придністров'ї", - розмірковує він. Утім, додав Зісельс, євреям є куди поїхати, наприклад, в Ізраїль, а от кримським татарам, котрі за його оцінками, можуть зазнати найбільшого ризику, подітися нікуди.

Що турбує кримських татар?

Особливу тривогу у них викликає реальна перспектива залишитися без даху над головою. Коли кримські татари - після депортації - стали повертатися свою історичну батьківщину, то більшість будували свої домівки на порожній землі, яка нікому не належала. Алі Хамзін називає такі дії "самоповерненням". Причиною він вважає той факт, що не лише "кримські татари, але і всі інші жителі Криму, котрі так чинили, не могли отримати земельні ділянки, хоча й мали на це конституційне право".

Натомість українська влада, жаліється він, "після 1991 року так і не завершила процес оформлення ділянок під забудову для кримських татар", а в результаті 80 відсотків цих ділянок не були легалізовані, не внесені в кадастрові книги. Місцева влада, утім, за його словами, споглядала ці процеси крізь пальці. "Російська влада на цю ситуацію дивиться зовсім інакше, - каже Алі Хамзін. - Вони можуть елементарно ухвалити рішення про конфіскацію ділянки, а власнику будинку, в якому він живе вже 10-15 років, запропонують розібрати його і вивезти у місце, яке видаватиметься їм доцільним".

За словами Хамзіна, лише довкола Симферополю є близько 300 поселень кримських татар, які виникли на "нічиїй" землі. "Це десятки тисяч сімей, котрих завтра можуть залишити земельних ділянок, а отже і їхніх домівок, - пояснив він. - І все за законом". Алі Хамзін вважає, що нерозуміння реальної ситуації в Криму можу призвести до жорсткого конфлікту. Спроба позбавити кримських татар земельних ділянок, за його словами, "стане початком нового етапу протистояння в непередбачуваній і найрадикальнішій формі, адже людина буде захищати свій дім".

Загроза миру

І Алі Хамзін, і Йосип Зісельс закликали німецьких журналістів звертати уваги не стільки на проблеми кримських татар та євреїв у Криму та в Україні, а в першу чергу на загрозу, що нависла над ними самими. "Ми - свідки спроби змінити світовий порядок, - сказав Зісельс. - Це не просто зіткнення євразійської і європейської цивілізацій, а зіткнення першої половини ХХ і першої половини ХХІ століть, миролюбної Європи, схильної до компромісів і домовленостей, з грубою політикою сили, котрою оперує Росія".

Він вважає, що у тому разі, якщо Європа разом зі США не знайдуть в собі сили зупинити Москву, то така безкарність надихне Кремль на подальші агресивні дії. "Скільки ще має захопити Росія, - питає Зісельс, - щоби Європа зрозуміла, що мова йде не про Україну, а про збереження європейської цивілізації". Про загрозу сучасному світового порядку говорив і Алі Хамзін. У цьому контексті він різко засудив усіх, хто підписав будапештський меморандум 1994 року, і назвав Кравчука "зрадником нації". Хамзін вважає, що, "якби ядерні запаси все ще були в наших шахтах, то Росія не посміла би окупувати Крим".